Вівторок, 17.07.2018, 16:05
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

ДПТНЗ "Переяслав-Хмельницький ЦПТО"

Меню сайту
Випадкове фото
Форма входу
Корисні посилання








Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія
Наші координати
08400,
Київська область,
м.Переяслав-Хмельницький,
вул.Можайська, 5.
тел.5-45-68;5-20-40
E-mail: ptu_22_phm@ukr.net
Опитування
Яка професія В ЦПТО вам подобається?
Всього відповідей: 721
Лічильник
www.reliablecounter.com
Пошук

Каталог файлів

Головна » Файли » Методичні розробки

«Життєвий і творчий шлях Василя Стефаника. Новаторство письменника»
17.04.2012, 21:42

 

ДПТНЗ «Переяслав-Хмельницький центр професійно-технічної освіти»

 

 

 

 

 

 

 

ВІДКРИТИЙ УРОК

З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 «ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА. НОВАТОРСТВО ПИСЬМЕННИКА»

 

Підготувала і провела

викладач української мови

та літератури

Капшук В.С.

 

 

 

2011 р.

 

Мета: висвітлити сторінки життя й творчого шляху В. Стефаника як прозаїка -  

           новеліста світового рівня, людини й громадянина; викликати читацький

           інтерес до творів письменника; виховувати гуманізм.

 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

 

Жанр уроку: урок-подорож у минуле.

 

Обладнання: твори В. Стефаника, мультимедійна презентація, епіграф, тестові завдання, аудіозапис  «Апасіонати»  Людвіга ван Бетховена, аудіозапис новели «Сини».

 

 

              Доля народу змусила Стефаника заговорити словом письменника.

                            Д. Павличко

 

ХІД УРОКУ

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

            (Протягом уроку розповідь вчителя та доповіді учнів супроводжуються слайдами мультимедійної презентації).

            Слово вчителя

- Сьогодні на уроці ми спробуємо прочитати кардіограму серця і кардіограму життя  великого українського письменника, неперевершеного новеліста Василя Семеновича Стефаника, що стане ключем до розуміння його творчості. Цей урок буде дещо незвичним, адже ми  зробимо уявну подорож у минуле,  а ви буде не учні, а вчені-біографи та літературні критики.

  ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ    

            Слово вчителя  

Лейтмотивом сьогоднішнього уроку я взяла слова Д. Павличка « Доля народу змусила Стефаника заговорити словом письменника».

            - Як ви їх розумієте?

(Висловлювання учнів)

            Василь Стефаник… Селянин з діда-прадіда. Мужик…

            Василь Стефаник… Інтелігент, сільський філософ, вразлива і сильна душа, величезне любляче серце.

            Василь Стефаник… Талант, яким би пишалася найбільш культурно розвинута європейська нація. Новеліст світового рівня.

            Марко Черемшина поетично і пророче писав про народження маленького Василька: « Серед маю-весни, як помірки горбами розгорнули свої зелені хліба і напроти сонця їх вигрівали, а зозуля дурила мужиків щастям-урожаєм, - прийшов він на мужицький світ на ниві, яку дєдя  орали, а мати від межі відсапували… Мужики прижмурювали свої глибокі очі і розпізнавали, що цю дитину птахи з неба випросили, аби весь смуток із сіл забрала  та й аби його буйним вітром вгору передала».

            Тож перша зупинка нашої подорожі -  «Дитинство письменника. Стосунки із родиною».

Учень-біограф 1. Хоч не настільки легендарною була поява на світ Василя Стефаника, який народився 14 травня 1871 року в родині русівського заможного селянина Семена Стефаника та його дружини Оксани, він дійсно прийшов у світ як страдник і хоронитель стражденних.

            Дитинство хлопчика пройшло в рідному Русові Снятинського повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківщина) серед розкішної природи, оточений любов’ю і опікою матері, старшої сестри Марії. Василько радо виконував звичну для сільських дітей роботу, пас вівці, близько сходився з батьковими наймитами, слухав їхні пісні та казки. З юних літ лилася в сердечко, вразливе на біль та несправедливість, велика любов до землі й  хлібороба-трударя на ній, відчувалася святість праці.

            Батько хотів бачити Василька орачем і сіячем з юних літ, і пізніше Стефаник згадував першу свою оранку, криваві мозолі і втому. «Нагадується мені одна весна – давня, давня… Я перший раз ішов робити весну… Тато казав: « Ти вже великий, вже меш зо мною у поле ходити, а за то до Великодню я куплю файний капелюшок кайстровий і черевики куплю, будем робити та й будем мати». Цілий день я погонив – мука була, плач був і сварка. Вечором я вернувся додому… Мама мене привітала як парубка».

-  Які особливості вдачі майбутнього письменника можна було визначити  

     вже в дитинстві?

            (Роздуми учнів)     

Наступна зупинка нашої подорожі – « Роки навчання».

Учень-біограф 2. У сім років пішов Стефаник до школи – спершу в своєму селі, а в 1880 році у сусідньому Снятині, де малому Василю довелося  терпіти насмішки й книпи від паничів й учителів, проте його бажання учитися було надзвичайно сильне.  Батько вирішив вивчити найстаршого сина Василя на лікаря. І коли той у 1883 році закінчив Снятинську народну школу, батько повіз його до Коломиї  в гімназію. Навчання в гімназії було відірваним від живого життя, схоластичним, пустим і нудним. Тут йому також треба було пройти через пекло другосортності, принижень, знущань. Одного разу вчитель наказав хлопчикові написати речення на дошці якнайвище. Василько старався виконати наказ, тягнувся вгору, сорочечка піднялася і блиснуло голе тіло. Вчитель указкою задирав сорочину, під якою в хлопського сина, звичайно, не було нічого, реготався, а весь клас тупав ногами й улюлюкав. Потрясіння було таким великим, що Стефаник у цей момент мало не помер, а пізніше, коли батько купив йому «панський» костюм, не міг його носити, бо запах  сукна щоразу нагадував Василькові ганьбу коло дошки, і хлопчик умлівав уже від одного спогаду.

            Доводилося терпіти й коритися, старатися бути непоміченим у класі найбільш агресивними паничами, а потім картати себе за слабкодухість: «Я пішов від мами у біленькій  сорочці, сам білий. З білої сорочечки сміялися. Кривдили мене і ранили, я ходив тихонько, як біленький кіт, аби паничики не чули. Я чув свою підлість за тихий хід і кров моя діточа з серця капала».

 - Як пояснити таку реакцію хлопця? (Можливо, особиста образа, приниження власної гідності викликали таке  переживання, а може, серце хлопця вперше відчуло, що у світі є соціальна несправедливість)

 Безперечно, ці епізоди допомагають простежити становлення світогляду майбутнього  письменника.

 Учень-бібліограф 3. Навчаючись в гімназії, Стефаник прочитав твори  Григорія Квітки - Основ’яненка, Панаса Мирного, Марка Вовчка, роздобув і дуже тішився єдиним на всю Коломию «Кобзарем» Тараса Шевченка. Здружується з Лесем Мартовичем, з яким ведуть сміливу агітаційну пропаганду, читають заборонену літературу,  за що й були згодом виключені з гімназії. Тому Стефанику довелося закінчувати навчання в Дрогобичі.  

            У Коломийській гімназії Василь Стефаник знайомиться з молодим Іваном Семенюком – майбутнім письменником Марком Черемшиною. І вже В. Стефаник сприяє тому, щоб молодий митець повірив у себе і став писати. Пізніше Леся Мартовича, Василя Стефаника та Марка Черемшину назвуть «покутською трійцею».

Учень-біограф 4. Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, Василь Стефаник не зрікся ролі захисника скривджених, свідченням того стала його стаття у журналі «Поступ» - «Формаль Антін». У цьому нарисі йшла мова про долю колишнього заможного селянина, який став наймитом на чужому полі. В цей період він знайомиться з Іваном Франком, дружба між якими утвердилася на довгі роки.

            Після Дрогобицької гімназії, за наполегливою вимогою батька, Василь Стефаник  записується на медичний факультет Яггелонського університету міста Кракова. Але навчання не подобається Стефанику. Медицина виявилася важкою і нудною. Під час канікул він займається агітаційною пропагандою. За це його кілька разів арештовували. В цей час він переживає сімейну трагедію: помирає сестра Марія, а згодом і мати. Стосунки із батьком були напружені.           

- Яке враження на вас справив Стефаник - студент ?

  - Про які риси вдачі Стефаника йдеться?

 

            Звичайно, всі переживання  письменника, прагнення показати жорстоку реальність лягли рядками в його творах. Тому далі мова піде про літературну та громадську діяльність письменника.

 Учень-біограф 5. Перші спроби пера відносяться ще до гімназійних років. У 1899 році молодий письменник видав першу збірку своїх новел під назвою «Синя книжечка». В наступні роки вийшли збірки новел В. Стефаника «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905), «Земля» (1926). Вони утвердили за письменником почесне місце в українській літературі. Його талант помітили не лише в Україні, а й за кордоном, тому його твори друкуються багатьма мовами.  

Слово вчителя

У творчості Василя Стефаника було два періоди: перший припадає на 1897-1900, а другий -  на 1916-1933 рр. Бачимо, що досягши вершин творчості, письменник замовкає і більше ніж десятиріччя не виступає з новими творами. Він повністю віддається громадській діяльності, а водночас займається хліборобською працею.

Важливою подією в житті В. Стефаника була подорож 1903 року в Полтаву на відкриття пам’ятника  Івану Котляревському. Письменник вже в 90-ті роки встановив тісні стосунки з передовими діячами культури  Наддніпрянщини, пильно стежив за розвитком громадської та літературної думки Східної України, вірив у те, що надійде час, коли роз’єднані українські землі возз’єднаються. І тому цю подорож до Полтави (а згодом він відвідує  могилу Тараса Шевченка в Каневі) він розглядав як засіб встановлення тісніших взаємин між єдинокровними братами. Тут він зустрівся з М. Коцюбинським, Лесею Українкою, М. Старицьким, Панасом Мирним, Христею Алчевською та багатьма іншими українськими діячами культури.

            З 1908 по 1918 рік Стефаник був депутатом австрійського парламенту у Відні від радикальної партії. Він захищав інтереси трудового селянства, викривав беззаконня властей. Вся його громадсько-культурна діяльність спрямована на піднесення самосвідомості народу західно - українських земель, поглиблене почуття кровної спорідненості з усім українським народом.

            Перша світова війна, свідком якої став письменник, дала йому змогу глибше збагнути всю безодню людського горя, невимовних страждань українського люду. Під впливом пережитого В. Стефаник знову береться за перо. Одна за одною з’являються його новели «Діточа пригода», «Марія», «Сини», «Вона-земля», що мають антивоєнний характер. Вони малюють трагедію народу: над його селами й містами, полями й горами, як смерч, все знищуючи на своєму шляху, війна.  

(Учні слухають аудіозапис уривку з новели «Сини»)

 2. Запис  у зошити

Тематичні рамки прози Василя Стефаника

Показ безвихідного становища галицького селянства.

Змалювання родинної трагедії, тягаря економічних і соціальних чинників.

Відтворення психології селянина-емігранта.

Антивоєнні мотиви, твори на жовнірську тематику.

Зображення повоєнного села в часи польсько - шляхетського панування.

 Слово вчителя

Особисте життя Василя Стефаника теж видалося невеселим.   5 грудня 1897 року на двадцятому році життя померла перша любов Стефаника Євгенія Бачинська. Туберкульоз знищив її.

            26 січня 1904 року він одружився з Ольгою Гаморак, надзвичайно розумною, делікатною і мужньою дівчиною з прогресивної сім’ї. Її батько цінував творчість зятя. І після прочитання «Синьої книжечки» сказав: «Не пиши так, бо вмреш». Сімейне щастя Стефаника  тривало всього 10 років, 4 лютого 1914 року Ольга померла, За лишивши Василеві трьох малих синів.

            Залишившись вдівцем, Стефаник  узяв турботу про дітей на себе, доглядав їх, пестив, турбувався про здоров’я. І коли один із синів захворів на висипний тиф і знаходився на межі між життям і смертю, він не на хвилину не покидав його, день і ніч чатував біля нього, щогодини міряючи пульс.

            Таким він був батьком. 

            У 1919 році здійснилася мрія Василя Стефаника: проголошено Злуку обох частин України в єдину суверенну Українську державу. 

            Урочисто відзначаються 25-річчя літературної праці Стефаника та його 60-річчя. Уряд Радянської України призначив Стефанику пенсію 150 карбованців на місяць. Коли він приїхав до Львова у консульство, щоб їх отримати, йому запропонували написати спростування, що мовляв, в Східній Україні голоду немає. Це боляче вразило письменника, як і те, що по країні йшли масові арешти та розстріли прогресивної української інтелігенції. Стефаник відмовився, і за це був позбавлений пенсії. Натомість митрополит Андрій Шептицький призначив йому таку саму пенсію, яку письменник роздав бідним.

            Всі ці події негативно впливали на здоров’я письменника, все частіше турбувало його хворе серце. 7 грудня 1936 року Василь Стефаник помер. Похований у рідному Русові біля могили матері.

            Ми висловили свої думки по Стефаника-сина, Стефаника-батька. Що ви можете сказати про Стефаника-громадянина? (Він був людиною незламної громадянської позиції , борцем за справедливість і людську гідність)

 В історію української літератури Василь Стефаник увійшов як неперевершений майстер та новатор у жанрі новели. У чому ж секрет його майстерності? Перш ніж з’ясувати це, скажіть:

- Що таке новела?

(Новела – невеликий розповідний твір про незвичайну подію з     

           несподіваним закінченням)

- Які особливості новели?

(Глибокий психологізм, лаконізм, обмежена кількість головних дійових осіб, несподіване закінчення).

            Новаторство Стефаника полягає у тому, що він є творцем психологічної новели. Він будує сюжети не на розвитку зовнішніх подій, а на змінах почувань та переживань. У творах письменника немає авторських роз’яснень та тлумачень, говорять, роздумують самі персонажі. Тому його твори побудовані на монологах та діалогах. Він прагнув, щоб кожне слово у його новелах звучало, як згусток людського болю, повноголосо. Його твори стилі, глибоколіричні (хоча ліричність прихована), що порівнює їх із народною піснею.  В наслідок цього Стефаник має свій власний особливий стиль.

 

Запис у зошити

Особливості стилю В. Стефаника

Тематика переважно з життя покутського селянства.

Лаконізм.

Глибокий психологізм.

Особлива у вага до деталей.

Образи, що часто переростають у символи.

Досконала композиція твору.

Своєрідність трагічного оптимізму.

Покутський діалект.

 

Та, мабуть, ніхто краще не скаже про свої твори, ніж сам письменник та його сучасники. Слово літературним критикам.

(Учні зачитують  спогади про письменника та його творчість)

 

Учень - літературний критик 1. Я писав  те, про що серце співало… Я представив настрій села і все те страшне, що є в ньому, а що так болить мене. Писав я горіючи, і кров зі сльозами мішалася.

Василь Стефаник

 

Учень - літературний критик 2.     Прочитайте, ви побачите, як стисло, сильно і страшно пише ця людина.

                                                                                                                     Максим Горький      

 

Учень - літературний критик 3.     Страшно сильно пишете Ви. Так, якби-сте витесували потужною рукою пам’ятник для свого народу… Гірка, пориваюча, закривавлена поезія Ваша…котру не можна забути.

                                                                                    Ольга Кобилянська

                                                                                                                     

Учень - літературний критик 4. Стефаник – це митець із вродженим талантом… Його новели – як найкращі народні пісні, в яких немає риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, не підфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії.

                                                                                                              Іван Франко                                                                                                                   

 

Учень - літературний критик 5. Я писав тому, щоби струни душі нашого селянина так  кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена.

Василь Стефаник

  Слово вчителя

Так, дійсно, Стефаника називають Бетховеном українського слова. Чому саме ми спробуємо зараз дізнатися.

  (Звучить «Апасіоната» Людвіга ван Бетховена)

             Запитання до учнів:

Які почуття у вас викликала ця музика?

-    Які почуття героя?

 -    Що є спільного між творами Стефаника і музикою Бетховена?

Хоч нелегка була життєва дорога Василя Стефаника,  він пройшов її впевнено і  гордо. Віддав свою душу, серце служінню народові.

                                   (Зачитування вчителем уривку з новели «Дорога»)

 

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Виконання тестів (додаток 1).

V. ПІДСУМОК УРОКУ

 

2. Проблемне запитання

- Чи погоджуєтесь ви зі словами Дмитра Павличка, які ми взяли за епіграф уроку?

 

VI. ОЦІНЮВАННЯ УЧНІВ

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати усне повідомлення «Моє знайомство з постаттю Василя Стефаника».

Прочитати новелу «Камінний хрест». 

Додаток 1

Тестові завдання за темою

«Життєвий і творчий шлях Василя Семеновича Стефаника»

 

Група № ____

 

Прізвище, ім’я_______________________________________________________

 

 

 

Оберіть правильну відповідь.

В. Стефаник народився у селі:

а) Нагуєвичі;

б) Русові;

в) Харківцях.

2. Рік народження письменника:

а) 1814;

б) 1861;

в) 1871.

3. Яку гімназію закінчив митець?

а) Коломийську;

б) Станіславську;

в) Дрогобицьку.

4. З 1892 р. В. Стефаник навчався на:

а)  медичному факультеті Краківського університету;

б)  філологічному факультеті Київського університету;

в)  юридичному факультеті Чернігівського університету.

5. До «покутської трійці» належали:

а) В. Стефаник, О. Кобилянська, І. Франко;

б) Л. Мартович, М. Черемшина, В. Стефаник;

в)  В. Стефаник, М. Павлик, О. Маковей.

6. Перша збірка творів В. Стефаника має назву:

а) «Синя книжечка»;

б) «Дорога»;

в) «Камінний хрест»,

7. Періоди творчості новеліста:

а) 1897-1902 та 1916-1933 рр.;

б) 1897-1900 та 1916-1933 рр.;

в) 1898-1900 та 1916-1932 рр.

8. В. Стефаник, окрім того, що був обдарованим письменником, вважався незрівнянним:

а) педагогом;

б) психологом;

в) музикантом.

9. Уміння спостерігати і глибоко переживати бачене й почуте надало творам В. Стефаника   того болю, що гримів, як музика:

а) Й. С. Баха;

б) М. Лисенка;

в) Л. Бетховена.

10. Помер письменник:

а 1933 р.;

б) 1936 р. ;

в) 1945 р.

 11. Чому Стефаника називають майстром психологічної новели? Обґрунтуйте свої міркування.

Категорія: Методичні розробки | Додав: ЦПТО
Переглядів: 8409 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 4.0/3
Всього коментарів: 0