Понеділок, 21.05.2018, 04:33
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Меню сайту
Випадкове фото
Форма входу
Корисні посилання








Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія
Наші координати
08400,
Київська область,
м.Переяслав-Хмельницький,
вул.Можайська, 5.
тел.5-45-68;5-20-40
E-mail: ptu_22_phm@ukr.net
Опитування
Яка професія В ЦПТО вам подобається?
Всього відповідей: 700
Календар
«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Лічильник
www.reliablecounter.com
Пошук

Про професію

Історія професії

Неможливо уявити сучасне оточуюче середовище, без застосування такого міцного і доступного способу з'єднання, як зварювання. Його попередником у розвитку практичної технічної думки було паяння.

Існує думка, що слова "зварювання”, "зварити” походять від імені слов'янського бога ковальської справи Сварога. Перші прості методи зварювання застосовувались в V-II тисячолітті до н.е. в районах Єгипту та Ірану. Зварювали в основному деталі з міді, які розігрівали і потім здавлювали. Так виникло так зване "ковальське зварювання”.

Поступовий розвиток ливарної справи привів до виникнення ливарного зварювання. Ливарне зварювання використовувалось для виготовлення виробів із міді, бронзи, олова, благородних металів. Пізніше, з відкриттям легкоплавких металів, з'явився більш зручний і продуктивний метод їх з'єднання – паяння.

З II тисячоліття до н.е. почалася ера використання заліза. Цей метал довго не піддавався обробці через високу температуру плавлення (біля 1500°С). Багатьма поколіннями металообробників створювався та удосконалювався спосіб ковальського або горнового зварювання заліза. 

Нові способи з'єднання металів з'явились у зв'язку з відкриттям у 1802 році електричного дугового розряду.

У 1885 році було подано заявку на патентування способу з'єднання і роз'єднання металів за допомогою електричної дуги між металевим виробом і вугільним електродом, для живлення якої використовувалася акумуляторна батарея. Цей рік вважається офіційною датою появи електричного дугового зварювання.

Технології електродугового зварювання безперервно вдосконалюються та розвиваються. В наш час широкого розповсюдження набули різноманітні види зварювання: лазерне, електронно-променеве, під флюсом, зварювання тиском, електрошлакове та інші.

Саме в Україні вперше в світі були розроблені та стали використовуватися електричні контактно-стикові зварювальні машини та машини для точкового та багатоточкового електричного зварювання, автоматичні зварювальні апарати, створені Є.О. Патоном.

  Широкого розповсюдження набуло подібне до електродугового газове зварювання. В багатьох випадках нероз'ємне з'єднання деталей досягається плавленням з використанням теплової енергії. При електрозварюванні джерелом енергії є електрична дуга, а при газовому зварюванні – газ, який згорає у кисні (наприклад, ацетилен). Електрозварник при ручному зварюванні працює з електродом, а газозварник – із спеціальним паяльником, з якого під час роботи виривається тонка стрічка голубого полум'я. Газове зварювання використовують для обробки тонкостінних виробів із сталі (наприклад, при ремонті кузовів автомобілів) та з'єднання виробів з кольорових металів і сплавів. За допомогою спеціальних газокисневих різаків проводиться також різання металу.

Електрогазозварник повинен знати:

Ø              основи знань про будову і принцип дії електрозварювального обладнання;

Ø               способи і основні прийоми підготовки кромок;

Ø              види підготовки країв;

Ø               вимоги до  прихваток;

Ø               типи зварних з’єднань і швів, види підготовки кромок виробів для зварювання;

Ø               типи розбирань та позначення зварних швів на кресленні;

Ø              основні властивості і вимоги до  електродів, зварюваного металу і сплавів, газів і горючих рідин, які застосовує під час зварювання;

Ø              залишковий тиск газу в балонах, який допускається;

Ø               правила забезпечення захисту зворотної сторони шва під час механізованого і автоматичного зварювання в захисному газі  і під шаром флюсу;

Ø               призначення і марки флюсів, які застосовуються під час зварювання;

Ø               призначення і умови застосування контрольно-вимірювальних приладів;

Електрогазозварник повинен уміти:

Ø               виконувати  ручне дугове, плазмове, газове, автоматичне і  механізоване дугове зварювання простих деталей, вузлів і конструкцій; 

Ø               виконувати ручне кисневе різання бензинокисневими різаками  і газокисневими різаками сталевого легковагового і важкого лому;

Ø               виконувати кисневе і плазмове прямолінійне різання простих і середньої складності деталей з вуглецевих сталей першої групи розрізаємості (Ст1-Ст6; 10; 20; 25; 15Г; 10Г2) за розмічанням вручну; на переносних, стаціонарних та плазморізальних машинах;

Ø               готувати газові балони до роботи;

Ø               обслуговувати газову апаратуру відповідно до ДСТУ;

Ø               прихвачувати деталі, вироби, конструкції у всіх просторових положеннях;

Ø               готувати вироби, вузли та з’єднання під зварювання. Зачищати шви після зварювання;

Ø               забезпечувати захист зворотної сторони шва в процесі автоматичного і механізованого зварювання в захисних газах;

Ø               усувати раковини і тріщини в простих деталях, вузлах, відливках;

Ø               читати прості креслення (до двох основних проекцій).

Вимоги до індивідуальних особливостей фахівця

Успішно працювати електрогазоз­варником зможе не кожний. Ця про­фесія вимагає від працівника певних індивідуально-психологічних   якостей.

Електрогазозварник повинен мати добру зорову, короткочасну та оперативну пам'ять, зосередження та стійкість уваги, практичне мислення, розвинену   просторову уяву,   високий невербальний інтелект.

Зварник має вправно володіти своїми рухами, швидко опановувати рухові навички. Особливості рухів зварника полягають у високій точності, безперервності, ритмічності, регульованості темпу. Стан його вестибулярного апарату повинен відповідати вимогам до роботи на висоті.

Добре розвинений слух допомагає зварнику визначати довжину дуги, нормальну роботу джерела живлення. Для успішної роботи йому необхідні розвинуті м'язові відчуття (кінестезія), точний окомір.

Дуже важливим для зварника є відчуття часу, точність відчуття його малих відрізків. Наприклад, якщо вести електрод уздовж шва занадто швидко, дуга не встигає розплавляти основний метал і метал електрода не зварюється з ним (вийде "непровар”); якщо ж вести електрод повільно, то перегріється основний метал і вийде пропал. Зварник повинен також добре розрізняти кольори, відрізняти їх відтінки та яскравість (наприклад, розплавлений шлак – темніший, оранжево-червоного відтінку, а метал – більш світлий, жовтувато-білий). Зварнику необхідно мати швидку відновлюваність світлочутливості.

Електрогазозварник - це емоційно-стійка, вольова, спокійна і впевнена в собі людина.  Зварнику повинні   бути притаманні   самостійність,   рішучість, акуратність в роботі зібраність, напо­легливість   у   подоланні   труднощів, відповідальність.

Ця професія більше підходить мо­лодим людям, які мають навички робо­ти з технікою, з рішучим, цілеспрямова­ним характером, сильною волею і са­модисципліною.

Перспективи зайнятості

Заробіток електрогазозварника за­лежить від обсягів виконуваних робіт, кваліфікаційного розряду, форми влас­ності та спеціалізації підприємства (ор­ганізації, установи), де він працює.

Початковим ква­ліфікаційним розрядом робітника є І, найви­щим - VI. Кожному роз­рядові відповідає та­рифна ставка. Чим ви­щий розряд, тим вона вища. Як правило, та­рифна ставка зварника вища від ставок інших професій на 15 відсотків.

Крім того, заробітна плата електрогазоз­варника залежить від умов оплати праці підприємств (організацій).    Заробіток зварника      приватної фірми, підприємства або майстерні ви­щий, ніж на аналогічних державних. Ви­сококваліфікований   робітник отримує значно   більше,    ніж   недосвідчений робітник. Заробіток електрогазозвар­ників у різних регіонах України коли­вається і може значно відрізнятися від середніх показників.

В сучасних умовах потреба у робітниках цієї професії постійна і має тенденцію до зростання. У пере­важній більшості регі­онів України електро­газозварники без особливих усклад­нень знаходять робо­ту в будівельних ор­ганізаціях, на фабри­ках, заводах, в авто­ремонтних майстер­нях та станціях технічного обслугову­вання тощо. Таким чином, професія електрогазозварника має сталий попит на ринку праці. Ризик безробіття у зварників мінімальний і пов'язаний перш за все з недостатньою кваліфікацією та досвідом роботи.