Внаслідок особливостей, пов’язаних зі станом здоров’я, психіки, розумового розвитку, стану аналізаторів, нервової системи, здобувачі освіти з особливими освітніми потребами є надзвичайно уразливими щодо впливів з боку як макросоціуму, так і мікросоціуму. Їм набагато складніше пристосуватися до умов суспільства, побудувати стратегію і тактику власного життєвого шляху, оволодіти навіть нескладними знаннями, уміннями, навичками. Суспільство готове надати цим людям психологічну, педагогічну, соціальну підтримку та супровід. Одним із пріоритетних напрямів державної політики у галузі освіти у наш час є сприяння у реалізації прав на рівний доступ до якісної освіти дітей з особливими потребами.  Стратегічним підґрунтям для цього є Конвенція ООН про права людей з інвалідністю,ратифікована Україною у 2008 році, Конвенція ООН про права дитини, Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей, Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Державний стандарт початкової освіти для дітей з особливими потребами тощо. 

     Саме в закладах професійної (професійно-технічної) освіти кожна людина може показати свою індивідуальність. Стратегія розвитку інклюзії  закладу професійної (професійно-технічної) освіти — це не просто сума якихось пропозицій зі здійснення в закладі освіти додаткових дій та ініціатив по відношенню до здобувачів освіти з особливими освітніми потребами, у ній розкриваються способи позитивної зміни закладу професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до інклюзивних цінностей. «Повноцінна участь» у концепції інклюзії — це спільне навчання здобувачів освіти з особливими освітніми потребами у навчанні з іншими здобувачами освіти, співпраця з ними, набуття спільного досвіду. Вона передбачає активне залучення до освітнього процесу кожного здобувача освіти й безумовне прийняття кожного здобувача освіти таким, яким він / вона є. Інклюзія починається з того, що визнається наявність відмінностей між здобувачами освіти. Під час розвитку інклюзивного підходу до навчання такі відмінності враховуються і є основою освітнього процесу. За такого підходу можуть також знадобитися істотні зміни у освітньому  середовищі. 

     Інклюзивна освіта необхідна в першу чергу для дітей з обмеженими особливостями, адже вони мають право на таку ж освіту, як і всі. Потрібно пропагувати толерантне ставлення до особливих дітей.

   Інклюзія – спосіб інтегрувати дитини з особливими освітніми потребами, дитини з інвалідністю в суспільство дітей з нормальним розвитком.

    Переваги інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами:

  • Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.
  • Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.
  • Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.
  • Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.
  • У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

   Перевага  інклюзивної освіти для інших здобувачів освіти:

  • Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.
  • Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.
  • Діти вчаться співробітництву.
  • Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

   Перевага  інклюзивної освіти для педагогів,  майстрів виробничого навчання, інших спеціалістів:

  • Вчителі, майстри виробничого навчання інклюзивних груп краще розуміють індивідуальні особливості учнів.
  • Вчителі, майстри виробничого навчання  оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.
  • Спеціалісти (медики, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

    Інклюзія базується на концепції «нормалізації», в основі якої – ідея, що життя і побут людей з обмеженими можливостями мають бути якомога більше наближені до умов і стилю життя усієї громади.  Завдяки інклюзивній освіті дитина з особливостями вчиться життєдіяльності в суспільстві здорових людей, у нього формується направленість до нормального, повноцінного життя.

ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ

     ЮНЕСКО визначає інклюзивне навчання як «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів через забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади, та зменшення виключення в освіті та навчальному процесі». 

   Тобто це такий спосіб отримання освіти, коли учні або студенти з особливими освітніми потребами навчаються в загальному освітньому середовищі за місцем свого проживання, – і це є альтернативою інтернатній системі, за якою вони утримуються та навчаються окремо від інших дітей, або домашньому та індивідуальному навчанню.

   Але питання інклюзії варто розглядати не тільки в аспекті створення доступного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта в широкому сенсі передбачає створення рівних можливостей для всіх категорій дітей в Україні.

     Жоден з них не має відчувати себе іншим – і це головне завдання інклюзії.

МЕТА ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

      Інклюзивне навчання має покращити навчальне середовище, забезпечити потреби всіх учнів з повагою до їхніх здібностей та можливостей.

 Учителям та учням відкривається все розмаїття способів навчання, а його методи мають бути особистісно орієнтованими – з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливим потребами.

ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

  • Усуваються бар’єри в системі освіти та системі підтримки дітей з особливими потребами.
  • Батьки залучені до процесу навчання.
  • Діти з особливими освітніми потребами отримують можливість для нормальної соціалізації, розвитку своїх сильних сторін і талантів та подальшої інтеграції в суспільство, вступ до професійних та вищих навчальних закладів.
  • У дітей з особливими освітніми потребами формуються соціальні компетенції для налагодження дружніх стосунків з ровесниками у школі та поза її межами; моделюються належні способи взаємодії з колективом.
  • Створюється атмосфера спокійного прийняття відмінностей інших людей.